Канабис SATIVA & INDICA дарк нет телеграм Бошки Шишки LSD WEED Канск

Ну, падаваны, можете готовиться к невероятной истории, которую я собираюсь вам рассказать. Закройте двери, усаживайтесь поудобнее и готовьтесь ворочать мозгами. Сегодня я расскажу вам, как я купил шишки марихуаны, чего это мне стоило и как меня выгнали из школы – самой скучной и унылой лавки на всем этом свете.

Вот так все начиналось. Было это пару лет назад, когда я только начал свой путь в мире хардкорного гопства. Были мы тогда молоды и сумасшедшие, сказать по правде. Жили по принципу "жизнь одна, надо выжать из нее все пруху, пока можем". И вот, однажды, наткнулся я на тогда еще совсем молодогопника, который сказал мне слово "экстаз". Ну, я тут же все запомнил, а ведь знал я тогда только про закладки в учебниках, которые давали кучу домашек.

Но это был не самый интересный момент. Все меняется, когда ты встречаешь толкача – настоящего барыгу по наркотикам. Он знал делец – продавцов наркотиков, которые могли впарить настоящий экстаз. Как только я услышал об этом, мне сразу стало интересно. Что это за препарат, способный поднять тебя до самого неба? Конечно, я согласился дунуть, попробовать эту фигню.

Так мы и решили встретиться с этим делецом в туалете школы. Замечательное место для таких дел, правда? Все как по сценарию: толкач протягивает мне маленькую пакетик с экстазом, а я отдавал ему немалую сумму денег. Мало сказать, что наша школа была завалена кунами, учителями, которые никогда не понимали нашего прухи. Они думали, что мы все просто дураки, которые хотят только помешать урокам. Внезапно никакого кайфа я не ощутил. Вместо небесной эйфории, мне стало плохо, как будто я наелся испорченной пиццы. Понял я, что мне впарили некачественный препарат. Бедная школа, такая заваленная, и я все равно не могу просунуться.

И вот, представьте себе мое удивление, когда на следующий день я попался на горячем месте. Учительница обнаружила мои закладки в шкафчике и меня выгнали из школы. Оказывается, друзья, курить в туалете тайком не так уж и безопасно.

Ну, и чему же я научился из всей этой истории? Во-первых, надо быть осторожным с закладками, особенно если это не учебники. Во-вторых, не верьте делецам, которые хотят впарить вам что-то некачественное. И, наконец, завалы и пруха – это не самая лучшая занятие для юных гопников.

Будьте умнее меня, юные гопники, и не ввязывайтесь в такие истории. Наши школы – это не место для закладок и курения. Найдите себе другое развлечение, где вы сможете почувствовать настоящий дун и настоящий толчок. Учебники марихуаной не заменить, поверьте мне.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...